Мова — серце нації

Слово — це не тільки засіб спілкування, воно вміщує в собі голос поколінь, генетичний код нації, є душею народу. Мова сприяє об’єднанню, дає відчуття належності до певної спільноти, допомагає усвідомити власну ідентичність. У мові виражаємо себе, отож стверджуємося у слові. Мова промовляє разом із нами і оживлюється через нас.

«Мова — оселя буття духу. В оселі мови живе людина», — так окреслив питання невід’ємного зв’язку мови і людини Мартін Хайдеггер.

07.11.12. в ННІ філології та журналістики відбувся загальноінститутський захід, присвячений Дню української мови і писемності «Допоки живе рідна мова, живе український народ». Організації заходу посприяла заступник директора з виховної роботи М. В. Масловська, а ще кафедри дидактичної лінгвістики та літературознавства і новітньої літератури та соціальних комунікацій. У ході заходу прозвучали історичні факти, що свідчать про довгий і непростий шлях української мови до свого становлення. Студенти інституту захоплено виконували поезії відомих українських поетів, слова і музика поєдналися в пісні, акторські здібності виявилися в інсценуванні уривку із драми М. Куліша «Мина Мазайло».

«Літературна мова — то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її... Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури літературної мови», — підкреслював Іван Огієнко.

Відповідальність за збереженя мови — це не лише свідчення культури чи вираження обов’язку, це непідвладний людській свідомості поклик, що змушує збайдужілого манкурта прихилитися до власних витоків.

Тремкий вогник нашої пам’яті

28 листопада в ННІ філології та журналістики відбувся загальноінститутський захід «Голодомор 1932-1933 рр. Пам’ятаємо», приурочений ушануванню жертв голоду 1932-1933 рр.

Метою заходу було спонукати до усвідомлення жахливих сторінок нашої історії, сприяти збереженню пам’яті про постраждалих, осмисленню власного місця і відповідальності за сьогодення та майбутнє держави.

Під керівництвом заступника директора з виховної роботи М. В. Масловської студенти інституту організували величне дійство, під час якого були продемонстровані кадри документального фільму про трагедію голодомору та свідчення його очевидців. Нікого не залишила байдужим зворушлива поезія та пісня.

Усі учасники вечора пам’яті запалили свічки як символ нетривкого, але усе ж незгасного життя.

Літературні читання до 120-річчя з дня народження Марини Цвєтаєвої

13 листопада в університетському читальному залі № 1, що знаходиться в навчально-лабораторному корпусі № 4, відбулися Літературні читання, присвячені 120-річчю з дня народження Марини Цвєтаєвої. До організації заходу долучилося Студентське братство ННІ філології та журналістики, працівники бібліотеки, викладачі інституту Н. М. Зелінська та Ю. О. Герасимов. Почесними гостями стали завідуюча музеєм В. Короленка В. Д. Мороз та науковий співробітник музею Н. М. Семенова. Із вступним словом до присутніх звернулася кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та історії світової літератури Г. Ф. Бондаренко.

Затишна атмосфера читального залу № 1 сприяла творчому настрою, натхненному сприйняттю поетичного слова, що звучало у виконанні студентів ННІ філології та журналістики. Усі присутні щиро подякували організаторам і учасникам літературних читань за можливість доторкнутися до чарівного слова поезії.

Екскурсія до музею Джозефа Конрада

14 листопада 2012 р. в Інституті філології та журналістики у рамках культурно-виховної програми кафедри теорії та історії світової літератури «7 чудес світу: 7 музеїв Житомирщини» відбулася екскурсія до музею Джозефа Конрада у с. Терехове Бердичівського району.

Організатором і креатором заходу стала асистент О. В. Коржовська. В екскурсії взяли участь студенти інституту філології та історичного факультету, а також викладачі університету, яких об’єднала постать надзвичайно багатогранного англійського письменника-неоромантика та нашого земляка Джозефа Конрада (Ю. Т. Коженьовського, 1857 — 1924), серед найвідоміших творів якого є романи «Серце темряви» (1899), «Шанс» (1913), «Ностромо» (1904). «Увесь світ знає письменника, який прославив наш край своїм внеском у світову культуру», — зазначив директор музею Джозефа Конрада Михайло Михайлович Бедь.

Теплу атмосферу зустрічі підтримав невеликий подарунок музеєві від викладачів кафедри — роман Джозефа Конрада польською мовою «Перемога» (Рим, 1947 р.). «Нехай символічна назва цієї книги підтримує Вас у Вашій подвижницькій діяльності і сприяє подальшому розквіту музею», — побажала директору студентська громадськість. Учасники екскурсії залишили свої враження у книзі відгуків, подякували директорові за гостинність і домовилися про подальшу наукову співпрацю.

«Автор пише тільки половину книги: другу половину пише читач», — вважав Джозеф Конрад. І справді, всі екскурсанти мали можливість зануритися у неосяжний світ художньої літератури.

Клекотень осені — 2012

30 листопада в Інституті філології та журналістики відбувся IV фестиваль-конкурс молодих поетів пам’яті Юрка Ґудзя «Клекотень осені — 2012». Знаменно, що творча еліта Житомирщини вшановує пам’ять свого земляка, оригінального поета і проникливого прозаїка. Життя фестивалю-конкурсу в умовах непростого сьогодення є важливою подією ще й тому, що він є продовженням великої справи його засновника — мистецтвознавця, етнографа, письменника, перекладача, майстра декоративно-ужиткової творчості Анатолія Мефодійовича Шевчука.

Фестиваль об’єднав навколо себе численних учасників із різних куточків України незалежно від віку та літературних смаків. Поезія, що її виконували конкурсанти, дивувала своїм новаторством, захоплювала щирістю, дарувала надію на подальший розвиток літературного процесу. Усі учасники пережили дивовижне відчуття мовчазної присутності Іншого, бо ж, за словами самого Юрка Ґудзя, «раз побачене і пережите... вже не обернеться в хаос — навіть якщо ніхто й ніколи не зможе розкодувати те мовчання».

Почесні представники журі, серед яких були літературознавці та літератори — Петро Білоус, Галина Левченко, Олена Юрчук, Володимир Білобровець, Ванда Чайковська, Сніжана Чернюк, Костянтин Куліков — мали непросте завдання — визначення переможця. Тематичне і жанрове розмаїття поезії конкурсантів засвідчило незгасний інтерес молоді до літературної творчості. «Ми довго обговорювали свої враження про представлені на конкурс роботи, — зазначила Галина Левченко, — але зійшлися на думці, що основним критерієм вибору залишається художня та естетична вартість твору, його оригінальність».

Доктор філологічних наук, професор кафедри українського літературознавства та компаративістики П. В. Білоус висловив сподівання, що молоді поети й надалі виявлятимуть інтерес до поезії й шукатимуть можливості виявлення своїх талантів у слові.

Усі учасники фестивалю стали переможцями у своїй номінації й отримали цінні подарунки, а перше місце вибороли Катерина Марчук та Марія Хіміч.

Звернення до прекрасного, до глибинних і не висловлених ще порухів душі дало змогу усім гостям фестивалю відмежуватися від буденності та прискореного ритму життя і зупинитися на мить у промовистому мовчанні поезії:

Коли з’являлися рядки,

Я ще не знав —

Щоби вони виросли,

Треба з’єднати їх з власною долею.

Потаємне усвідомлення призначення ролі поета приходить згодом, із розумінням неуникненності власної долі.

Відомі митці та діячі культури України

У 2007 році в ННІ філології та журналістики започатковано мистецький проект «Відомі митці та діячі культури України — в Житомирському державному університеті». Мета проекту — знайомити студентів із досягненнями вітчизняної літератури, мистецтва, театру. Для цього заплановано організувати і провести зустрічі із відомими українськими діячами культури. Серед запрошених — письменники, журналісти, театральні діячі.

	Вахтанг Кіпіані Заслужений журналіст України (серпень 2005 р.)
	Народився 1 квітня 1971 р. у м. Тбілісі. Український журналіст, редактор, автор блога vaxo. livejournal. com Лауреат Конкурсу на кращу публікацію в пресі про український правозахисний рух в СРСР (Благодійний фонд пам’яті Олекси Тихого, травень 2001 р.), Конкурсу публіцистичних статей ім. Вячеслава Чорновола (Миколаїв, грудень 2002 р.), Другого Всеукранського журналістського конкурсу «Медіа про Медіа-2004» (Центр медіареформ, за сприяння уряду Великої Британії, березень 2005 р.) та Премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» (Капітула «Поступу», Львів, травень 2007 р.). Нагороджений вищою відзнакою НРУ «За заслуги перед українським народом» ІІ ступеня (вересень 2005 р.). Нагороджений відзнакою Івано-Франківської обласної Ради ім. Степана Бандери (січень 2010 р.). січень 2009 р. — керівник проекту «Перша сотня», тижневик «Главред» — сайт «Обозреватель». грудень 2009-січень 2010 рр. — ведучий проекту «Українська рулетка», Перший Національний канал. лютий 2009 р. — заступник головного редактора, телеканал ТВі. липень 2007-травень 2008 рр. — шеф-редактор проекту «Великі українці», телеканал «Інтер». червень 2006-липень 2007 рр. — головний редактор журналу «Еженедельник Фокус». жовтень 2005-травень 2006 рр. — випусковий редактор програми «Один тиждень», телеканал К1. — літо 2002-вересень 2005 рр. — головний редактор і ведучий програми «Подвійний доказ», «Студія «1+1». — листопад 2001-вересень 2004 рр. — випусковий редактор ТСН, «Студія «1+1» — грудень 1999-листопад 2001 рр. — оглядач відділу політики газети «Киевские ведомости» — березень-листопад 1999 р. — головний редактор інформаційно-аналітичної групи, редактор щоденної телепрограми «Питання дня», ТО «Телефабрика» — липень 1998-березень 1999 рр. — випусковий редактор, ЗАТ «Новий канал» — червень 1997-липень 1998 рр. — кореспондент відділу політики, парламентський кореспондент, газета «Україна молода» — травень 1996-травень 1997 рр. — строкова служба в Збройних Силах України, Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України. Молодший сержант запасу — березень 1995-травень 1996 рр. — кореспондент, «Новая николаевская газета», кореспондент «ННГ» у Києві, позаштатний оглядач редакцій «УНІАН-політика», «УНІАН-суспільство» — червень 1994-березень 1995 рр. — редактор, ведучий і автор програм, ТК «Миколаїв» — 1992-1994 рр. — головний редактор, газета Миколаївської обласної організації УРП «На сторожі» — березень 1991 р. — засновник і перший голова Миколаївської філії Української студентської спілки (згодом — Союзу українського студентства) — жовтень 1990 р. — учасник студентського голодування на Майдані незалежності в Києві Освіта і фах: 1989-1994 рр. навчався на історичному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту, «вчитель історії та правознавства». У 1993-1995 рр. викладав в Українській педагогічній гімназії № 5 м. Миколаєва Захоплення: грав у КВН у складі збірної Миколаєва «Діти Прибужжя» (1989-1995); колекція газет і передвиборних матеріалів (понад 30 тисяч одиниць); історія самвидаву, дисидентського руху та політичного екстремізму. Політична діяльність: 1990-1992 рр. — член НРУ, 1990-1996 рр. — член УРП, у 2005-2007 рр. — член ГП «ПОРА». Одружений, маю доньку Тамару та синів Іларіона та Давида
	Народний Шикидим України Віктор Павлік про Сергія Лазо
	У Сергія багато друзів і знайомих. Але навіть якщо ви особисто з ним не спілкуєтесь, ви все одно з ним знайомі, самі цього не підозрюючи: важко в Україні знайти людину, котра б не чула його невмирущих шлягерів «Ти подобаєшся мені» та «Ні обіцянок, ні пробачень», які зіграли величезу роль і у моїй музичній кар’єрі. Ім’я поета, композитора та виконавця Сергія Лазо знайоме усім, хто любить вишукану поезію і музику, що ллється із серця. Я бував на його творчих вечорах у Києві, Житомирі, Рівному, десь ще, а нещодавно і в Тернополі — Бог надихнув його на нову, десяту(!) книгу поезій та на новий, четвертий (!) авторський диск. На вулиці ще виглядає зима, але у справжніх поетів свої календарі, так і у Сергія — в душі справжнє літо. До того ж не просто літо, а гаряче, вируюче, одним словом закохане. Мабуть саме тому диск і має назву «Закохане літо». Все супер! Оформлення (до речі, проект сина, Євгена Лазо, вже знаного київського дизайнера) тішить око, є тексти всіх пісень, які варто почитати. Під обкладинкою більше десятка пісень, які мають один недолік — немає поганих! Складається враження, що закоханий поет Лазо обняв гітару, як кохану жінку, зібрав закоханих у нього музикантів, аранжувальників і розказав їм усім про їх кохання. А якщо серйозно, крім цікавих пісень і вокалу автора, на диску спільна робота дуже талановитих людей: Закус, Шепета, Рудий, Лич і купа інших. Можна позаздрити! Моя улюблена пісня з цього альбому — «Близкая далёкая», і я її вже записав! А найкрутіша, як на мене, «Нас больше нет». Комусь може сподобатися інша, повірте, є з чого вибрати. Приємно, що на диску тринадцятим номером інструментальна версія «Ти подобаєшся мені» (грають кращі українські музиканти!). Вона постійно звучить на столичному FM «Ренесанс», де немає попси, де в ефірі виключно елітна музика. До того ж це вже двадцять перший варіант пісні — страшно подумати! Дуже тішить, що я ПЕРШИМ придбав «Закохане літо» і нову книгу «Ти Та» у тернопільський книгарні «Ярослав Мудрий», бо вчасно встиг на презентацію. Залишається привітати Сергія Лазо з його «Літом», побажати йому нових пісень (не забути про мене!) і позаздрити всім, хто буде його слухати і читати.
	Народний артист України Богдан Бенюк
	Народився 26 травня 1957 року у карпатському с. Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області. У 1974 р. вступив на кіно-факультет Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Першу роль у кіно отримав у 1975 р., а в театрі — в 1977 р. З 1978 р. по 1980 р. працював у Театрі юного глядача. З 1980 р. працює у Національному драматичному театрі імені Івана Франка. У 1989–1994 рр. — старший викладач Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. З 1995 р. — постійний ведучий телепередачі «Шоу самотнього холостяка» на І-му Національному каналі УТ, а з 2001 р. — ведучий телепередачі «Біла ворона» на каналі Студії «1+1» (2-й Національний канал УТ). У 2000 р. разом із театральним продюсером і режисером Мирославом Гринишиним та актором Анатолієм Хостікоєвим створив театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв». Творчі здобутки: Народний артист України — 1996 p. Лауреат Державної премії ім. О. Довженка (1999 р.) — за фільм «Москаль-чарівник». Нагороджений орденом Св. Михаїла (2002 р.). На театральних фестивалях спектаклі з його участю було відзначено першими преміями: «Момент» — «Золотий лев» у Львові (1988 р.); «Сон у літню ніч» — Единбурзький фестиваль, Австрія (1994 р.); «Швейк» — «Мітл-фест» у Чівідале ді Фріулі, Італія (1999 р.) — визнаний найкращим актором. Отримав дві нагороди на щорічному присудженні премій «Київської пекторалі» за ролі в спектаклях «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого (1995 р.) і «Пігмаліон» Б. Шоу (2000 р.).
	Марина Поплавська
	Марина Поплавська — лідер команди КВН «Девчёнки из Житомира» (оскільки «Девчёнки из Житомира» — це вже бренд, саме тому слово «девчёнки» пишеться через «ё» ), команди, яка перевернула уявлення про жіночий КВН, на яку із захопленням дивились і дивляться на центральних каналах Житомира і кажуть: «О! Це наша землячка!»
	Валерій Олександрович Шевчук
	Валерій Олександрович Шевчук (*20 серпня 1939, Житомир)— український письменник-шістдесятник, майстер психологічної прози, автор ряду літературознавчих та публіцистичних праць. Народився 20 серпня 1939 року у місті Житомирі. Один з визначніших письменників покоління шестидесятників, майстер психологічної прози на теми сучасности, родом з Житомира. Збірка оповідань і повістей: «Серед тижня» (1967), «Набережна 12» і «Середохрестя» (1968), «Вечір святої осени» (1969), «Крик півня на світанку» (1979), «Двоє на березі» (1984) та інші. Працює також над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16 — 19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986 — 87, та інше.
Андрій Курков
Андрій Курков відкриває нові імена. За підтримки літературного конкурсу «Коронація слова» За підтримки літературного конкурсу «Коронація слова» Інститут філології та журналістики Житомирського державного університету ім. Івана Франка 10 грудня 2009 р о 13.30 в аудиторії 101, відбувся проект «Андрій Курков відкриває нові імена». Відомий автор представив дипломанта конкурсу «Коронація слова» київську письменницю Мілу Іванцову та психолога, науковеця, викладача університету — Вікторію Горбунову, чий літературний дебют «Записки шкільного психолога» вже має всі шанси стати бестселером. Модератор зустрічі — професор, лауреат національної премії ім.І.Огієнка — Володимир Шинкарук.

«Листопад-Fest»

«Листопад-Fest» — це щорічний фестиваль, який представляє найяскравіших зірок ННІ філології та журналістики. Але фестиваль відкриває двері всім талановитим і креативним людям, навіть якщо вони вчаться на іншому факультеті чи взагалі не вчаться в ЖДУ. Керманич і натхненник, почесний президент фестивалю Володимир Федорович Шинкарук називає своєрідні три кити Festу. По-перше, відсутність цензури, тобто повна свобода стилів, напрямів, жанрів. По-друге, можливість виступити є у всіх бажаючих, навіть якщо номер «не дотягує». В такому випадку його творчо «дотягують» професіонали. Тому допомога і співпраця, націлена на результат, — третій принцип фестивалю.

Від самого початку...

А починався «Листопад-Fest» п’ять років тому.

Володимир Федорович розповідає, що ще за часів комсомолу, не будучи комуністом, відповідав за художню самодіяльність в педінституті, віднаходив серед студентського гамору й шуму творчу неординарну молодь і примножував світле, добре, вічне. І ось в 2005 році старий друг, а за сумісництвом завідувач кафедри психології Олександр Музика подав ідею виходу з підпілля. В обов’язковому порядку на двох факультетах — філологічному та психологічному — була виділена певна кількість годин для спецсемінару з організації масових заходів. Це була визначена кількість студентів, окремо на кожному факультеті, на чолі з самим Шинкаруком, на плечі яких тепер і лягала ота організація масових заходів.

Тоді, на першому засіданні спецсемінару, і народилась ідея цього великого щорічного дійства. «Ідея була спільною, — говорить керманич, — але найбільше ініціатив надходило від Василя Муравицького та Сергія Садовського». Хлопців у нас мало, але вони завжди були біля штурвалу філфаківського корабля. Кожного року Володимир Федорович каже першокурсникам життєву фразу: «Скромність — найкоротший шлях до бідності й невідомості».

Стовідсотково одним з найефектніших світових фестивалів (а на цьому хлопці добре зналися) є пивне дійство в Німеччині — «October-Fest». Не довго думаючи, вирішили запозичити частинку німецької феєричності, оте лаконічно-яскраве «Fest». А щоби надати фестивалю українського духу, зберегли нашу назву місяця проведення свята. Отак і народився «Листопад-Fest».

Невдовзі на радіо ентузіасти запустили масштабну рекламну акцію для «розкрутки» свого дітища.

Фестиваль ріс, приходили нові люди, поповнювалась ідейна база, розширювався діапазон. Вже другий фестиваль, в якому і мені випала нагода брати участь, був іншим, несхожим на себе зразка 2005 року. Це були різнопланові жанри: від естрадного співу і танцю до акапельних номерів, від гумористичних монологів до ліричних віршів. Всі жанри цікаві, окрім нудного.

У 2007 році на філологічному факультеті відбулося багато змін. Сам факультет було реорганізовано в ННІ філології та журналістики, змінилось керівництво, розширились технічні можливості, відбулось нове поповнення творчими силами першокурсників. Три — справді магічне число. Третій Відкритий щорічний фестиваль творчості студентів-філологів і журналістів «Листопад-Fest» справді був сповнений особливою енергетикою, що надходила від гостей та учасників. Цього року на головній сцені Житомирського державного університету виступали зірки, народжені під прапорами фестивалю: Олена Куликівська, Тетяна Корнійчук, Тетяна Зайцева, Ірина Павицька, Дар’я та Ірина Ткаченко, Брати Завадські, Інна Котенко, Едуард Масалімов, Інара Ібрагімова, гурт «Что снится чучелу Джонна Леннона?», Олексій Гайдучик, балет «Вест Бруклін». Яскраво сяяли і представники першого курсу. Тонкий гумор Михайла Манилюка, музика Сергія Кагановича, звабливий танець Марії Лобач, дует Катерини Шевчик та Віти Марченко з попурі пісень «Абба», народний голос Максима Бондарчука, гітара Анни Врублевської, вірші Олександра Трохимчука, чарівність Оксани Кришталь.

Гостем фестивалю був засновник і гітарист гурту «Друга Ріка», випускник філологічного факультету Віктор Скуратівський. Саме він був головою журі, яке визначило кращих з кращих. Ними стали Ірина Павицька, гурт «Что снится чучелу Джонна Леннона?» та Катерина Шевчик.

Найбільше цінуєш те, що вже пішло. Так, Третій Відкритий щорічний фестиваль творчості студентів-філологів і журналістів «Листопад-Fest» став уже історією. Люди нормально відгуляли День студента, взяли до рук конспекти і приготувались до рандеву з сесією. Але свята не закінчились, адже сесія — одне з найбільших свят. Звісно, вдала сесія. А ще Новий рік (читай заповідь, привезену з Рівного), канікули. І навіть це ще не все. Розповідаючи про плани на майбутнє, Володимир Шинкарук привідкрив завісу над таємницею й розповів, що незабаром на нас знову чекають два сюрпризи: проекти «Тиждень ННІ філології та журналістики» та «Людина Року». А ще Володимир Федорович пообіцяв, що підтримати учасників нових проектів приїдуть знакові особистості України — випускники нашого університету.

Попереду ще не один чудовий фестиваль, нам же залишається лише чекати...