Студенти-іноземці. Міжнародні відносини

28 жовтня 2015 р. Клуб студентів-іноземців запросив інститут філології та журналістики на незабутню подію — святкування Дня незалежності Туркменістану.

Студенти з Туркменістану підготували і провели цікавий концерт, на якому ознайомили присутніх із історичними, культурними, національними, мовними традиціями своєї країни.

Захід розпочався з гімну України та Туркменістану, що символізувало дружбу двох країн, створило відчуття єдності найкращих людських прагнень та почуттів.

Ведучи концертну програму, Атабалова Огулбахар захоплююче розповіла про найяскравіші історичні моменти Туркменістану, гості вечора побачили відеоролики про Ашхабад, які супроводжувалися проникливими національними мелодіями. Студенти представили запальні народні танці, читали туркменську поезію, пригощали гостей національною стравою — пішме.

Наприкінці вечора господарі свята подарували на довгу пам’ять інституту свій національний одяг, який одразу ж і приміряв директор інституту Валерій Халін. У відповідь дирекція інституту подарувала туркменським студентам глечик із українською національною стравою — дерунами.

Концерт пройшов цікаво й весело, а гості свята довго аплодували талановитим друзям із Туркменістану, які вкотре довели, що попри відстань і різні культури людям властиво шукати шлях до порозуміння, дружби й миру.

Доброю традицією Житомирського державного університету імені Івана Франка стало навчання студентів-іноземців. Приємно, що наш університет відповідає європейському рівню надання освітніх послуг і користується повагою за межами України.

На сьогодні в університеті навчається 37 студентів-іноземців з Росії, Туркменістану, Молдови, Ізраїлю, Азербайджану, Чехії, Індії, Єгипту.

У цьому році товариство студентів-іноземців поповнилося 15 новими франківцями. Навчаються вони в ННІ іноземної філології, ННІ філології та журналістики, на фізико-математичному факультеті та факультеті фізичного виховання і спорту.

Наш університет гостинно відчинив двері для студентів-іноземців, які перевелися з Луганських вишів та охоче долучилися до студентської братії університету.

Мабуть, не всі знають, що в нашому університеті навчаються студенти-іноземці, а вони, між іншим, можуть розповісти багато цікавого і про себе, і про нас із вами. Отож відділ міжнародних та регіональних зв’язків вирішив узяти інтерв’ю у студенток-магістранток соціально-психологічного факультету, які приїхали до нас із Туркменістану.

Знайомтеся: Османова Бахара та Недірова Айджахан.

— Розкажіть, як ви дізналися про Житомирський державний університет?

Бахара: Про Житомирський державний університет імені Івана Франка ми дізналися від наших родичів і хотіли вступати саме сюди, нам хотілося пов’язати свою долю з менеджментом та економікою.

— А чому саме таку спеціальність ви вибрали?

Айджахан: Так склалося, що я у сім’ї старша, і мені доводиться організовувати своїх молодших братів і сестер, отож мені хочеться і далі розвивати лідерські якості, навчитися організовувати людей і в майбутньому персонал.

— Подобається спілкуватися з людьми?

Айджахан: Так, окрім того, менеджмент персоналу пов’язаний із психологією, її треба добре знати, щоб уміти організувати навколо себе людей.

— Як прийняли вас українські студенти?

Айджахан: Дуже добре. Ми трохи запізнилися на навчання через далеку дорогу, і нам усі допомагали.

Бахара: Так, наші одногрупники, ще навіть не знаючи нас, почали турбуватися про те, де їхні студентки з Туркменістану, тобто прийняли дуже тепло і дружньо, і ми намагаємося підтримувати такі стосунки й надалі.

— Українська молодь відрізняється від молоді в Туркменістані?

Бахара: По суті ні, молодь прагне бути сучасною і в Україні, і в Туркменістані, хіба що у нас трохи більше використовується національний одяг.

Айджахан: У всіх є прагнення отримати диплом, мати гарну роботу, створити сім’ю...

— У нашому університеті відбувається багато різних подій. Є якісь, які запам’яталися вам найбільше?

Айджахан: Таких подій є багато. Ми брали участь у флешмобах і тренінгах, які організовуються на соціально-психологічному факультеті. Найбільш яскравим було виконання умовного танцю, який допомагає зрозуміти емоційний стан іншої людини, щоб краще її пізнати. Цікавими є проекти «Людина року» та «Науковець року», новорічні і весняні концерти та багато інших.

— Я знаю, що ви були учасниками «живої бібліотеки». Що це таке?

Бахара: «Жива бібліотека» була створена чудовим викладачем Палько Інною Миколаївною. Її сенс полягає у тому, щоб студенти могли дізнатися про культуру іншої країни не з книжок чи Інтернету, а безпосередньо спілкуючись з її представниками. Ми робили презентацію про Туркменістан, розповідали про традиційну національну кухню, Айджахан розповідала про наші весільні традиції. Кожного року ми влаштовуємо таку акцію, і кожного року знаходиться що розповісти.

— А й справді, якби вам довелося коротко представити свою батьківщину іноземцеві, які 5 найважливіших речей ви б назвали?

Айджахан: По-перше, це ахалтекінські коні, туркменські килими, які з давніх-давен розповсюджувалися шовковим шляхом, плов, національний одяг, бавовна і пшениця. До речі, на гербі і прапорі Туркменістану зображені бавовна і пшениця.

— У вас такий широкий кругозір. І говорите по-українськи. Важко було вивчити мову?

Бахара: Спочатку, звісно, було важкувато. Коли не знаєш мови, почуваєшся відчуженим, але якщо є бажання вивчити мову, то зробити це зовсім не складно. Окрім того, ми готувалися до вступу і вчили українську при Посольстві України в Туркменістані.

— А як ви навчаєтеся?

Айджахан: Незручно хвалитися...

— Хваліться!

Айджахан: За весь час навчання у мене тільки 3 четвірки.

— Навчаєтеся ви добре, умієте знайти спільну мову і з ровесниками, і з старшим поколінням, а як, цікаво, гості з Туркменістану організовують своє дозвілля? Що ви поробляєте у вільний від навчання час?

Бахара: Перш ніж щось запланувати, ми радимося з усіма членами нашої родини тут, у Житомирі, щоб усі сестри мали можливість відпочити разом. Ми відвідуємо музеї, театри, переглядаємо фільми, влаштовуємо екскурсії й походи.

Айджахан: Добре було б об’єднати всіх іноземних студентів нашого університету, тоді старшокурсники могли б ділитися досвідом із молодшими про те, як, наприклад, подолати страх мовного бар’єру. Можна було б влаштовувати творчі вечори, адже кожен має талант і хотів би поділитися ним із іншим. Цікавою могла б бути розповідь про чужу культуру, бо це допомагає зблизити людей. І можна було б влаштовувати пізнавальні екскурсії Україною саме для іноземців — для нас усе тут нове й незнайоме.

— Розмовляючи з вами, я розумію, що таке міжкультурне спілкування є цікавим і корисним. Як ви думаєте, чи можна якось об’єднати таку різну молодь у всьому світі? Чи є щось, що могло б стати об’єднувальним елементом?

Айджахан: Молодь ­— це майбутнє, найперше потрібно нести один одному добро, збороти негативні емоції. Добре, коли люди не налаштовуються вороже один проти одного.

— Назвіть три причини, через які варто навчатися в ЖДУ.

Бахара: Гарні студенти, гарні викладачі і викладання, цікаві програмні проекти.

— Дякую за інтерв’ю, бажаю вам успіхів і щасливого перебування в Україні.

Інтерв’ю взяла методист відділу
Олена Кукліч

Відгуки студентів

Касумова Элеонора, 44 группа, социально-психологический факультет

Невероятные эмоции и ощущения переполняют меня, когда я осознаю, что учусь в одном из самых лучших университетов Украины — в Житомирском государственном университете имени Ивана Франко. Социально-психологический факультет, на котором я учусь, очень активный. Каждый раз здесь происходит что-то новое и интересное: различные культурные мероприятия, выставки, приезжают иностранные студенты, а так же профессора, которые читают у нас лекции и передают нам свой богатейший опыт.
Также здесь проходят различные психологические тренинги и практики, проводится социальная работа, и это все огромный опыт, который в дальнейшем поможет в моей работе психологом. С каждым годом психология все больше и больше увлекает меня и приоткрывает глубину знаний. Если бы у меня была возможность снова выбирать университет и специальность, я бы без раздумья выбрала психологию в нашем университете

Недирова Айджахан Акмурадовна, 20 лет. Туркменистан, Ашхабада.

Четыре года назад я впервые прилетела в Украину и открыла для себя новую страну, традиции, обычаи, нашла новых друзей. Сейчас я студентка 41 группы социально-психологического факультета Житомирского государственного университета имени Ивана Франко (специальность «Менеджмент организации»). С первого курса я подружилась с одногруппниками, узнала много интересного об Украине и сама познакомила друзей с культурой и традициями моей родины, когда принимала участие в «Живой библиотеке».
Больше всего меня радует, что у нас очень дружная группа: вместе отмечаем праздники, дни рождения, вместе готовимся к занятиям. А еще у нас была возможность познакомиться со студентами из Франции, которые приезжали по обмену.

Османова Тиллагозел, 4 курс, Туркменистан (специальность «Менеджмент»)

Сегодня очень многие заинтересованы в получении хорошего образования, которое будет фундаментом при начале любого дела. Как любая развивающая страна, Украина движется вперед, все больше расширяя границы в сфере образования, открывая все пути и дополнительные возможности.
Житомирский государственный университет имени Ивана Франко является одним из показательных университетов города и пользуется уважением среди украинских студентов и студентов из-за границы. С каждым годом число обучающихся студентов растет, в тоже время появляется новые специальности, которые являются актуальными на сегодняшний день, такие как маркетинг, менеджмент, социальный педагог и многие другие. Я учусь на социально-психологическом факультете по специальности «Менеджмент». Здесь обучают не только специальным экономическим дисциплинам, но и другим предметам, которые непосредственно влияют на происходящее в сфере экономики. Кроме процесса обучения, проводятся специальные мероприятия, такие как «Фестиваль первокурсников», «Человек года», «Свободный микрофон», флэш-мобы и много других. В таких акциях может принять участие любой студент, не лишенный творческой мысли, будь то стихотворение, музыка или мини-театральная сцена. Я, например, участвовала в мероприятии «Живая библиотека», в котором иностранные студенты рассказывали про свои обычаи, традиции и национальные праздники. С нашими одногруппниками я сразу нашла общий язык, мы делимся своими знаниями и впечатлениями, вместе готовим презентации, дружно отвечаем на всех предметах и отмечаем дни рождения.