Музей старожитностей університету створений у 2012 р., за сприяння ректора університету професора Петра Сауха, є справою широкого загалу викладачів, студентів, співробітників університету. Серед найважливіших напрямів діяльності музею — навчально-методична робота, спрямована на забезпечення кваліфікованого викладання курсу українознавства.

Фондова колекція музею поділяється на такі основні групи: народний одяг, кераміка, писанки, вироби з дерева та металу, рушники, народне малярство, взуття, ікони, сучасне декоративно-прикладне мистецтво (студентські роботи — писанки, витинанки, народні іграшки) тощо.

Найголовнішим видом господарської діяльності на Житомирщині завжди було землеробство. Про це нагадують у музеї ціпи, серпи, маслобійки, сільнички, ночви, пікна діжа, солом’яник тощо. Дерев’яний молоток, мірка для насипання зерна у вигляді листка, дерев’яні ковшики, дерев’яні чашки, дерев’яні миски, вази та інші речі розповідають про те, що в цій місцевості був промисел, пов’язаний з обробкою дерева. На нашій території здавна виготовляли з дерева кухонний посуд (миски, ложки, друшлаки, чашки, сільниці, товкачі, качалки, знаряддя праці тощо).

Складовою етнографічної колекції є гончарні вироби, їх понад триста. У більшості — це побутовий посуд, який надійшов із Овруцького, Лугинського, Коростенського, Олевського, Попільнянського, Андрушівського, Ружинського, Чуднівського, Любарського, Бердичівського районів Житомирської області та з інших областей України, зокрема, Івано-Франківської, Львівської, Черкаської, Київської, Вінницької, Хмельницької. Миски, глечики, макітри, горщики, баньки, слоїки, близнята відрізняються кольором глини, формою.