Музей відкрито у березні 1991 року з нагоди 177-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Експонати збиралися тривалий час викладачами та студентами — вихідцями з різних районів Житомирщини. Українські родини передавали до музею старовинні рушники, сорочки, віночки, стрічки, образи, предмети побуту та господарства: глечики, чашки, статуетки, гребні, ложки, праски, ступи, скрині, ліхтарі. У хаті-музеї зберігається коцюба, рубель, мисник, рогач, мотовило, деревообробний інструмент, ліжко, стіл і навіть стара колиска. Кожна річ несе певну енергетику, зберігає тепло долонь щирих і працьовитих людей. Цікавими є знаряддя праці первісних людей, знайдені археологами на території Полісся — кожна річ в «Українській хаті» має свою історію.

Викладачі кафедри початкової освіти та культури фахової мови в музеї українознавства «Українська хата» проводять заняття з таких освітніх компонент: «Теорія та методика виховання у початковій школі», «Технології організації позакласної та позашкільної роботи в умовах Нової української школи», «Українська мова за професійним спрямуванням», «Дитяча література з основами культури і техніки мовлення», «Історія педагогіки та педагогічні технології», «Педагогічна майстерність» та ін. Також в музеї традиційно проводяться свята: Андріївські вечорниці, День рідної мови, Літературні читання, присвячені Тарасу Шевченку та ін. Викладачі кафедри разом із студентами проводять екскурсії для учнів житомирських шкіл, дошкільнят та гостей міста. 5 листопада 2021 року музей відвідав професор Жан-Марі Февре (Франція). Перший запис у книзі відвідувачів, зроблений на відкритті музею, належить Василю Скуратівському: «Нехай же ця світлиця-хата змушує багатьох, хоч уявно, сяйнути в далекий край вранішньої зорі — в дитинство, бо для багатьох така реалія вже не здійснена — немає ні хат селянських, ні сіл древлянських... Дякую долі, що ощедрила мене таким скарбом, а навзаєм і людям, котрі возвеличили цей духовний осередок, в якому народжується протягом тисячоліть наша Україна».