Музей українознавства «Українська хата»

Музей відкрито у березні 1991 року з нагоди 177-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Директором музею відтоді й дотепер є доцент кафедри лінгвометодики та культури фахової мови В’ячеслав Усатий. Експонати збиралися тривалий час викладачами та студентами — вихідцями з різних районів Житомирщини. Українські родини передавали до музею старовинні рушники, сорочки, віночки, стрічки, образи, предмети побуту та господарства: глечики, чашки, статуетки, гребні, ложки, праски, ступи, скрині, ліхтарі. Є у хаті-музеї коцюба, рубель, мисник, рогач, мотовило, деревообробний інструмент, ліжко, стіл і навіть стара колиска. Кожна річ несе певну енергетику, зберігає тепло долонь щирих і працьовитих людей. Цікавими є знаряддя праці первісних людей, знайдені археологами на території Полісся — кожна річ в «Українській хаті» має свою історію.

Цікаво, що в музеї проводять навчальні заняття студенти університету, тут традиційно кафедра лінгвометодики та культури фахової мови проводить свята: Андріївські вечорниці, День рідної мови, Літературні читання, присвячені Тарасу Шевченку та інші заходи. Директор музею та члени студентського наукового гуртка українознавства проводять екскурсії для житомирських учнів, дошкільнят, для гостей міста. Перший запис у книзі відвідувачів, зроблений на відкритті музею, належить Василю Скуратівському: «Нехай же ця світлиця-хата змушує багатьох, хоч уявно, сяйнути в далекий край вранішньої зорі — в дитинство, бо для багатьох така реалія вже не здійснена — немає ні хат селянських, ні сіл древлянських... Дякую долі, що ощедрила мене таким скарбом, а навзаєм і людям, котрі возвеличили цей духовний осередок, в якому народжується протягом тисячоліть наша Україна».