Ігор Олексійович народився 16 грудня 1981 року в сім’ї військовослужбовця в місті Нойштреліц (Німеччина). Згодом родина повернулася на Житомирщину в селище Першотравенськ. Закінчив місцеву загальноосвітню школу, продовжив навчання на філологічному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Маючи поклик служити правді й закону, здобув другу освіту в Житомирському кооперативному фаховому коледжі бізнесу і права за спеціальністю «Правознавство». Працював у Житомирському апеляційному суді на посаді начальника відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ. Був сумлінним професіоналом, світлою і щирою людиною.

У жовтні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив бойовим медиком, рятував життя побратимів під ворожим вогнем.

5 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в Курській області (район села Гуево) підрозділ потрапив у ворожу засідку. Ігор Олексійович отримав поранення, несумісні з життям, і героїчно загинув, захищаючи незалежність, територіальну цілісність та свободу України.

За особисту мужність, героїзм та самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Ігор Олексійович посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.

Похований 17 квітня 2025 року на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища в Житомирі.