Випускник філологічного факультету
Поет, прозаїк, композитор, бард-виконавець
Заслужений працівник культури України. Почесний громадянин м. Житомир

Володимир Шинкарук народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. У період хрущовського «укрупнення районів» Шинкаруки переїхали в Хмельницьку область: у 1958–1962 роках вони мешкали в селищі міського типу Теофіполь, а 1962–1966 роках — у місті Красилів.

1967 року родина Шинкаруків повернулася в Житомирську область і оселилася в селищі Червоному Андрушівського району.

1971 року Володимир Шинкарук закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. У 1972–1976 роках навчався на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту, після закінчення якого залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури, пройшовши шлях від асистента до професора. Служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені Максима Горького.

Упродовж багатьох років він вів значну наукову, культурно-освітню роботу, поєднуючи талант науковця-дослідника з мистецьким обдаруванням: постійно виступає як драматичний актор, як автор та виконавець пісень, як ведучий концертних програм. У його науковому доробку понад 80 наукових публікацій, з яких три монографії; а у творчому — два магнітні альбоми та шість компакт-дисків: «Дім для душі» (2002), «Колір тиші» (2007),  «Перекоти-небо» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), «Прислухаюсь до серця» (2013) та «Дороже крови» (2013).

Успіх, яким користується Володимир Шинкарук у слухачів та глядачів, забезпечують притаманні йому стримана манера виконання, чудові вокальні і акторські дані, художній смак, майстерне володіння музичними інструментами. Його пісні постійно звучать у програмах Національного радіо і телебачення як в авторському виконанні, так і у виконанні популярних українських співаків. Пісня В. Шинкарука «Свіча» була визнана кращою піснею Міжнародного конкурсу молодих виконавців української естрадної пісні ім. В. Івасюка в Чернівцях, авторитетне міжнародне журі визнало кращою піснею Міжнародного фестивалю «Голос Азії» в м. Алмати ще одну пісню композитора «Місячний оберіг». На Міжнародному конкурсі «Море друзів» також була відзначена його пісня «Іду до вас». 1991 року Володимиру Шинкаруку було присвоєно почесне звання «Заслуженого працівника культури України», крім того, він — лауреат обласної премії імені М. Шпака (1986) та Всеукраїнської премії імені І. Огієнка (2008).

В. Шинкарук — постійний ведучий найбільших культурномасових заходів не лише в Житомирській області, а й в Україні загалом. Він був режисером і ведучим великого гастрольного турне лауреатів Всеукраїнського фестивалю «Червона рута» по містах Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини, Франції, вів концерти учасників культурно-мистецької акції «Лишається надія», яка проходила в дев’яти обласних центрах України. Його також залучали до ведення таких великих масових заходів на Майдані Незалежності в Києві, як День Незалежності України, День Києва, Свято козацького мистецтва, Всеукраїнський фестиваль сатири і гумору «Вишневі усмішки» тощо. Мистецьким кредом Володимира Шинкарука є переконання, що талант повинен бути відкритим до людей. Тому від перших днів аварії на Чорнобильській АЕС він прагнув своєю творчістю допомогти ліквідаторам і потерпілим, підтримати і надихнути. Драматичне обдарування В. Шинкарука найяскравіше проявилось у створених ним музично-драматичних композиціях «Вічний спогад про війну» (1995), «Слово про рідну матір» (1999), «Дім для душі» (2002), моно спектаклі «Історія однієї любові» (2006) та публіцистичній виставі «Голодомор» (2008). Поява цих драматичних творів і їх оригінальне сценічне втілення, на думку фахівців, стало справжньою подією не тільки в культурно-мистецькому житті Житомирщини, а й України в цілому.

Не можна оминути увагою і літературний талант Володимира Шинкарука. Він член Національної спілки письменників України, видав п’ять книг поезій: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009) та дві збірки прози: «Оповідання» (2003) та «Нестандартний підхід» (2006).

Володимир Федорович виховав плеяду талановитих митців, серед яких заслужені артисти України Павло Мрежук та Ірина Шинкарук, популярні телевізійні диктори і журналісти Костянтин Ігнатчук, Сергій Кудімов, Наталія Мосейчук та ін. Педагогічна діяльність Володимира Шинкарука ще раз підтверджує, що талант і щастя вчителя — у його учнях.

Помер у Житомирі 6 грудня 2014 р.