Навчально-науковий інститут філології та журналістики

Про інститут Дирекція Кафедри

Із нових видань кафедри українського літературознавства та компаративістики

Результатом багаторічної роботи став тритомник доктора філологічних наук, професора кафедри українського літературознавства та компаративістики П. В. Білоуса із загальною назвою «Літературна медієвістика». Ця фундаментальна праця є беззаперечним внеском у розвиток наукової думки з питань давньої української літератури.

У першому томі «Зародження української літератури» розглядаються питання про витоки української літератури у контексті відомих наукових учень.

У другому томі «Художній світ давньої української літератури» досліджуються особливості української літератури доби середньовіччя та бароко. Професор П. В. Білоус звертається до найбільш поширених у цей час жанрів, тем і мотивів: літопис, «слово», «моління»; мотив світла, топос лісу, топос міста, ефект колажу у давній і модерній українській прозі тощо. Застосування нових підходів до інтерпретації творів сприяє пошуку нових методів до вивчення, дає можливість відійти від стереотипності й однозначності сприйняття давніх текстів.

Третій том присвячений українській паломницькій прозі і розгортає перед читачем історію паломництва до святих місцт та появу паломницького жанру.

Хрестоматія. Українська література ХІ-ХVІІІ ст. побачила світ у Києві у Видавничому центрі «Академія». Рекомендована Міністерством освіти і науки як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. У хрестоматії подані найхарактерніші твори української літератури ХІ-ХVІІІ ст.

Юрчук О. У тіні імперії: Українська література у світлі постколоніальної теорії: монографія / Олена Юрчук. — К.. ВЦ «Академія», 2013. — 224 с.

У монографії осмислено українську наукову традицію постколоніалізму, запропоновано модель інтерпретації історії української літератури крізь призму постколоніальної теорії.

Адресована теоретикам та історикам письменства, літературним критикам, викладачам української літератури, а також усім, хто цікавиться постколоніальною інтерпретацією її явищ.

«Моя душа — відчинене житло»

Нещодавно побачила світ нова збірка поета, доктора філологічних наук, професора кафедри українського літературознавства і компаративістики Петра Білоуса «Назавжди обраний час».

Книжка, видана в Житомирі у видавництві «Рута», привертає увагу і своїм оформленням — на багряного кольору обкладинці переплелися осінні мотиви: опале листя, клавіші фортепіано, загадкова жіноча постать, що віддаляється углиб, як символ плинності і невловності часу, — так і змістовим наповненням віршів.

Час, попри його метафізичну сутність, непроникність та всеосяжність, даність, не залежну від участі кожного з нас, у поезії Петра Білоуса конкретизується через самоосмислення ліричного героя тут-і-тепер та завдяки художнім образам, які персоніфікують філософему часу: бачимо «вогнище життя, що складається зі сміху і сліз», спостерігаємо «свічок суцвіття у благенькім храмі», утішаємося старості, яка «онуків світлих колихає», співчуваємо «сум’яттю перекинутих човнів», тривожимося, що «життєвий сніп негода домолотить», здобуваємо непростий досвід, бо ж «як пізній мед, гірчить прожитий час».

Назва збірки із таким глибоким змістом не випадкова. Ліричний герой, що вимовляє себе рядок за рядком, стверджує нашу суцільну присутність саме у цьому, теперішньому часі, відкриває власне призначення у ньому. Ми обрані нашою дійсністю і нашим часом, і вони обрані нами для життя.

«Не знати, де посіється мій вірш — / На камені, в пустелі чи у полі...» — немов заклинання промовляє ліричний герой, побоюючись за майбутнє жниво, але й сподіваючись на нього. Проте сумнів невизначеності прийдешнього розвіюється зізнанням, одкровенням і пророцтвом: «Я жить не зможу в самоті ніколи»:

І проростають трави та дерева,
І розквітають квіти самоти...
Простягнута рука Господарева
Знімає обладунки німоти.
У притишеному захопленні розумієш: слово, наділене магічним даром про-мовляння, завжди виявляється і вдячним, і вчасним. Поета таки справді для себе вибирає сучасність.