Навчально-науковий інститут філології та журналістики

 
Про інститут Дирекція Кафедри
 
Історія кафедри світової літератури та методик викладання філологічних дисциплін

Кафедра світової літератури та методик викладання філологічних дисциплін найстаріше об’єднання фахівців, правонаступниця літературознавчої думки попередніх гуманітарних студії навчальних закладів Волині-Житомирщини, яка нараховує у своєму поступі біля трьох століть.

Історія літературознавчої думки Волині-Житомирщини сягає початку XVIII століття, коли в 1724 році у Житомирі був відкритий єзуїтський колегіум з трьома граматичними класами, при якому існувала гуманітарна кафедра theologiae moralis, де викладались піїтика та риторика.

У 1773 р. Житомирський єзуїтський колегіум був реорганізований в Житомирську академічну відділову школу з семирічним курсом навчання для Київського й Брацлавського воєводств Українського навчального округу, де вже були впроваджені гуманістичні студії (humaniora) — латинська та польська граматики, тексти класичної поезії, риторика і поетика, промови.

У 1797 р. навчальний заклад набував статусу Житомирської повітової школи, а потім Житомирського повітового училища з восьмирічним курсом навчання, де також викладались класична поезія, риторика та піїтика.

Серед відомих вчених та викладачів гуманістичних дисциплін першого житомирського академічного навчального закладу були знакові імена філологічної думки Правобережжя, серед яких письменник та викладач риторики Себастьян Фабіан Лаховський (1731 — 1794); перекладач сатир і послань Ф. К. Горація, професор риторики у 1765 — 1769 рр. Якуб Іжицький (1736 — після 1787); доктор філософії та теології Ігнацій Войнаровський, який викладав в академічній школі в 1782 — 1788 рр.; професор риторики й права Станіслав Квяткоський, викладач у 1783 — 1784 рр.; професор риторики у 1784 — 1788 роках Даніель Гаєвський; у 1785 — 1792 рр. тут звучало слово професора риторики Антонія Капіци; у 1789 — 1790 рр. професора риторики, перекладача творів Фоми Аквінського, Горація та Ж. Ж. Руссо Яна Рихарського; викладачем латини та польської мови у 1829 — 1832 рр. в Житомирі був Ян Гвалберт Стичинський (1786 — 1845).

У Житомирському повітовому училищі навчались майбутній літератор Ян Дроздовський (1766 — після 1830), письменник та суспільний діяч Густав Олізар (1798 — 1865) та російський письменник Нестор Васильович Кукольник (1809 — 1868).

1 січня 1833 року була відкрита Волинська чоловіча гімназія за гімназійним уставом 1828 р., яка повстала на трьох потужних волинських універсумах з викладачів, освітніх традиції та матеріальної бази Житомирського повітового училища, гімназії у Межиріччі Корецькому (1702 — 1832) та Кремінці (1805 — 1832), засновником якої був Тадеуш Чацький (1765–1813). Будинок гімназії розташовувався на вулиці Мала Бердичівська.

Серед філологічних дисциплін в гімназії вивчались російська словесність, поетика та риторика, а також польська, російська, латинь, грецька, німецька та французька мови.

У 1830 — 1837 рр. у Житомирському училищі, а потім гімназії викладав відомий письменник та перекладач, випускник Віленського університету Ігнацій Головінський (1807 — 1855), згодом професор Київського університету, а потім — ректор Духовної академії у Санкт-Петербурзі.

У 1833 р. до гімназії мав бажання влаштуватись на службу Микола Васильович Гоголь (1809 — 1852), про що свідчать його листи Василя Васильовича Тарновського (1810 — 1866), який після закінчення Ніжинській гімназії та Московського університету був викладачем у Волинський гімназії у Житомирі.

Серед житомирських викладачів російської мови та літератури були В. Ромашев, після нього — випускник Московського університету О. Грязнов, слов’янські мови, історію російської літератури, риторику та поезію викладав Василь Стефанович Лапідевський.

Поширенню літературних знань у стінах гімназії сприяв Максиміліан Якубович (1785 — 1853), який з 1842 р. жив у Житомирі, а свого часу викладав у Кременецькому ліцеї латинську мову й літературу, після закриття якого був професором Київського, а затим Московського університетів, де читав курси класичної філології, історії грецької та римської літератури.

Вчителем словесності служив І. Я. Сорокін, кандидат історико-філологічного факультету св. Володимира.

У 1906 — 1908 рр. російську словесність у гімназії викладав Павло Якович Корольов (1877 — 1929), батько майбутнього конструктора космічних кораблів Сергія Павловича Корольова.

Протягом всього часу існування у гімназії 1833 — 1919 рр. викладались російська словесність та давня класична література.

Гоноровими кураторами Житомирської гімназії були: повітовий маршалок, голова совісного суду Владислав Божидар Подхороденський (пом. бл. 1862) та у 1856 — 1860 рр. видатний письменник та громадський діяч Юзеф Ігнацій Крашевський (1812 — 1887).

У 1863 р. гімназія переїхала у ново побудований будинок по вулиці Велика Бердичівська (тепер Центральний корпус ЖДУ ім. І. Франка).

Житомирська гімназія 1865 р. отримала статус класичної і мала 8 класів та один підготовчий.

Серед відомих випускників Житомирської гімназії були літератори та письменники:

  • Аполон Наленч–Коженьовський (1820 — 1869), автор «Dla miłego grosza: komedia w 3 aktach» (Warszawa, 1859) та «Komedja: dramat w 3 aktach» (Wilno, 1856).
  • Тадуш Бобровский (1829 — 1894), автор «Pamiętnikі» (Lwów, 1900).
  • Фортунат Новіцький (1830 — 1885), автор «Wołyń i jego mieszkańce w r. 1863: krótkie opisanie gubernii Wołyńskiej pod względem jeogragicznym i statystycznym» (Drezno, 1870).
  • Леонард Совінський (1831 — 1887) — випускник гімназії 1846 р., автор «Widziadła» (Kijów, 1859), «Fragment powieści» (Lwów, 1869), «Satyra» (Kraków, 1871), «Na Ukrainie: tragedya w pięciu aktach z prologiem i epilogiem» (Poznań, 1873), двотомного збірника «Poezye» (Poznań, 1875), п’ятитомної «Rys dziejów literatury polskiej» (Wilno, 1874 — 1878), «O zmroku» (Warszawa, 1885), трьохтомних «Na rozstajnych drogach: powieść współczesna» (Warszawa, 1886). Крім цього Л. Совінський був першим дослідником та перекладачем на польську мову творів Т. Шевченка «Taras Szewczenko: studium» (Wilno, 1861), «Najemnica» (Lwów, 1869), «Hajdamacy» (Lwów, 1883), а також спогадів «Wspomnienia szkolne i uniwersyteckie» (Warszawa, 1961), в яких особливе місце приділено Житомирський гімназії.
  • Вацлав Ласоцький (1837 — 1921), випускник 1854 року, автор «Wspomnienia z mojego życia» (Kraków, 1934).
  • Мар’ян Дубецький (1838 — 1926), який закінчив гімназію у 1856 р., автор «Młodzież polska w Uniwersytecie Kijowskim przed r. 1863» (Kijów, 1909), «Na Kresach i za Kresami. wspomnienia i szkice», (Kijów, 1914), «Historya literatury polskiej na tle dziejów narodu skreślona» (Warszawa, 1888).
  • У Житомирському повітовому училищі навчались майбутній літератор Ян Дроздовський (1766 — після 1830), письменник та суспільний діяч Густав Олізар (1798 — 1865) та російський письменник Нестор Васильович Кукольник (1809 — 1868).

  • Антоні Креховецький (1838 — 1898), вихованець Житомирської прогімназії, викладач історії у Житомирської духовної семінарії, автор «Chrystianizm w stosunku do rodziny i kobiety» (Lwów, 1872), «Errata historii co do papiestwa w kolei wszystkich wieków» (Lwów, 1873) та ін. Крім літератури з теологічних проблем, вчений займався проблемами історії літератури і літературної критики. Він зібрав та проаналізував творчий спадок М. Грабовського «Wiadomość o życiu i pismach Michała Grabowskiego» (Kraków, 1868), «Słuchaj Izraelu. Mowa nad grobem Seweryna Goszczyńskiego 28.II.1876» (Lwów, 1876), «Przemówienie na żałobnym nabożeństwie dn. 15.III.1876... odbytym za duszę śp. Goszczyńskiego» (Lwów, 1876), «O charakterze polsko-słowiańskije poezii» (1887).
  • Адам Креховецький (1850 — 1919) — письменник, драматург, критик, з 1883 р. головний редактор «Львівської газети» («Gazeta Lwowska»), закінчив Житомирську гімназію, вчився у Львівському, потім у Київському університеті, жив у Львові. Автор повістей «Veto!» (Kraków, 1889), «Najmłodsi» (Warszawa, 1893), «Jestem» (Warszawa, 1894), «Kres» (Warszawa, 1894), «Rdza» (Warszawa, 1897), «Amen» (Warszawa, 1911) та ін.
  • Володимир Висоцький (1846 — 1894), автор написаної у Коростишеві поеми «Las» (Kijów, 1885.), а також «Oksana» (Kijów, 1891.), фрашки «Wszyscy za jednego» (Kijów, 1883), балад «Zaklęta łza» (Kijów, 1885.) та «Bocian» (Kijów, 1894), слів до пісні «Ukraino, Ukraino, Boża ty dziecino» на музику Владислава Заремби та ін.
  • Николай Павлович Дашкевич (1852 — 1908), літературознавець, історик, фольклорист, член-кореспондент та дійсний член Імператорської Академії Наук, багаторічний голова Історичного товариства Нестора-літописця у Києві, Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
  • Володимир Галактіонович Короленко (1853 — 1921), автор творів на волинську тематику «Слепой музикант» (1886), «В дурном обществе» (1885), «История моего современника» (1905 — 1921).
  • Аким Львович Волынский (1861 — 1926), літературний критик, публіцист, автор «Леонардо да Винчи» (1900), «Ф. М. Достоевский» (1906), «Книга ликований. Азбука классического танца» (1925), збірників статей «Русские критики» (1896) та «Борьба за идеализм» (1900).
  • Михаил Иванович Ростовцев (1870 — 1952), історик античності, автор «Античная декоративная живопись на юге России» (1914), «Скифия и Боспор» (1925), «Эллинистическо-римский архитектурный пейзаж» (СПб, 1908), «Dura-Europos and its art» (Oxford, 1938).
  • Андрій Васильович Задонский (1893 — 1941) автор біографичного роману «Ступени» (1928), збірника оповідань «Зоин роман» (1930), роману «Ми и ее танцор» (1931).

Проблемами освіти у Житомирської гімназії опікувались:

  • Микола Іванович Пірогов (1810 — 1881), видатний хірург та педагог, попечитель Київського навчального округу в статті «Правила о проступках и наказаниях учеников гимназий киевского учебного округа» (1859) поставив ряд проблем щодо гімназійного виховання.
  • Микола Олексійович Добролюбов (1836 — 1861), російський критик у статті «Всероссийские иллюзии, разрушаемые розгами» (1860) порушив ряд освітніх проблем на Правобережжі.

21 — 26 жовтня 1910 р. на базі Житомирської першої чоловічої гімназії відбувся семінар з проблем російської філології професора Володимира Миколайовича Перетца (1870 — 1935).

17 вересня 1917 р. матеріально-технічній базі 1-ої чоловічої гімназії розгорнув свою освітянську діяльність Волинський народний університет, в якому працювала філологічна кафедра.

25 січня 1918 р. губернська шкільна рада відкрила дворічні педагогічні курси для підготовки учителів вищих початкових шкіл, серед обов’язкових предметів були українська мова та література, у тому числі — зарубіжна.

26 січня 1919 р. — законом УНР, було затверджено заснування в Житомирі Учительського інституту, в складі якого була кафедра літератури.

16 жовтня 1919 р. відбулось відкриття Житомирського педагогічного інституту з цикловою комісією з російської і зарубіжної літератури, а у 1929 р. — словесно-історичним відділом, який пізніше називався мовно-літературним, історико-філологічним, філологічним тощо. Головою педради було призначено випускника словесного відділення Петербурзької духовної академії Петра Никаноровича Абрамович (1881 — після 1931), який у подальшому виконував обов’язки, товаришем голови було призначено Євгена Семеновича Бражникова (1885 — після 1933), викладача історії російської літератури; викладачем історії української та всесвітньої літератури Євгена Олександровича Ненадкевича (1882–1966), у подальшому історію всесвітньої літератури викладав також Володимир Якович Гнатюк (1893 — 1952).

На філологічному факультеті у передвоєнні роки російську та всесвітню літературу викладали Борис Михайлович Малевич — викладач російської літератури з 1919 р.; Олексій Олексійович Ришков також викладач російської літератури з 1919 р.; старший викладач російської літератури — з 1937 р. доцент Тетяна Львівна Гурвич (1897—?).

В інституті літературу викладали Анатолій Полікарпович Супрунович (1900–1937) — лектор російської літератури; Василь Пилипович Гоца (1885 —1937) — ректор інституту у 1928–1933 рр., вчився у Віденському університеті, випускник філологічного факультету Львівського університету; Василь Карпович Омельченко (1905–1937) — лектор, в. о. доцента української та всесвітньої літератури, які були протизаконно репресовані. І. В. Юрченко — викладач літератури у 1938 р.; Олексій Олексійович Шишков; І. Я. Харкевич та Романівська — лектори мовно-літературного відділу у 1939 р.; Є. В. Волотовський — викладач світової та античної літератури, у 1937 — 1938 р. декан мовно-літературного факультету; Лев Ізраїльович Ланда (1886 — після 1957) — доцент, читав курс зарубіжної літератури; Фейфель Овсійович Шамес (1901–1972) — викладач російської і єврейської мови та літератури, професор, декан мовно-літературного факультету.

У 1919 га другий курс інституту поступив Борис Тен (М. Хомичевський) (1897 — 1983).

В ІНО працював Василь Григорович Кравченко (1862–1945) — відомий вчений-етнограф, письменник, професор, завідувач бібліотекою (1921 — 1924), автор: Из народных рассказов о проклятых детях // Киевская старина. — 1899. Т. 26. — С. 772–774; Над морем. Оповідання // Літературно-науковий вісник. — 1909. — кн. 4; Буденне життя (психологічні малюнки). Оповідання. — Львів, 1902. — 301 с. та ін.

У січні 1944 р. відновлено роботу кафедри російської та зарубіжної літератури в складі мовно-літературного та історичного факультетів ЖДПІ ім. І. Франка за адресою Пушкінська, 38, де інститут розміщався протягом 11 років.

1952 р. — історичний та мовно-літературний були об’єднані у філологічно-історичний факультет.

1968 — 1972 рр. — на філологічному факультеті вчаться студенти з Узбекистану.

1972 — 1993 рр. — на філологічному факультеті вчаться студенти з Казахстану.

1973 р. — на фасаді ЦК відкрито меморіальну дошку В. Г. Короленко, який навчався у чоловічої гімназії у 1863 — 1869 рр.

1989 р. — побудовано навчальний корпус № 4.

У 2008 р. кафедра отримала назву теорії та історії світової літератури.

2011 року відбувся розподіл кафедри теорії та історії світової літератури між патерною та новоорганізованою кафедрою романо-германських літератур та літературознавства в Інституті іноземної філології ЖДУ ім. І. Франка.