Визнанням вагомості наукового доробку вчених житомирської діалектологічної школи було рішення наукової координаційної ради «Українська мова» НАН України у 2001 р. про створення на базі кафедри української мови Північноукраїнського діалектологічного центру, основною метою діяльності якого є координування діалектологічних студій, спрямованих на вивчення поліського наріччя української мови, видання наукової продукції, організація та проведення наукових форумів і т. ін. Першим головою Північноукраїнського діалектологічного центру був професор М. В. Никончук. Нині Центр очолює доктор філологічних наук, професор В. М. Мойсієнко.

Наразі центр став знаним науковим осередком не лише в Україні, але й за її межами. Низка наукових проектів здійснюється у співпраці з дослідниками Києва (відділ історії мови /проф. В. Німчук/ та відділ діалектології /проф. П. Гриценко/ Інституту української мови НАНУ, кафедра історії української мови /проф. О. Ніка, проф. Л. Гнатюк/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка), Львова (відділ української мови /доц. Н. Хобзей/ Інституту українознавства імені І. Крип’якевича), Луцька (кафедра історії та культури української мови /проф. Г. Аркушин/ Волинського університету), Запоріжжя (кафедра української мови /проф. П. Білоусенко/ Запорізький національний університет), Ужгорода (кафедра української мови /проф. І. Сабадош/ Ужгородського національного університету), а також з Мінська (відділ слов’янського та теоретичного мовознавства /проф. М. Антропов/ Інституту мовознавства імені Якуба Колоса), Любліна (заклад україністики /проф. Ф. Чижевський/ Університету імені Марії Кюрі Склодовської), Кракова (кафедра україністики /проф. А. Фаловський/ Університету Ягелонського), Варшави (Міжнародна гуманістична школа OBTA /проф. Я. Рігер/), Відня (кафедра славістики /проф. М. Мозер/ Віденського університету), Москви (кафедра української мови /доц. О. Остапчук/ Московського державного університету імені М. Ломоносова), Будапешта (кафедра україністики /проф. А. Золтан/ Будапештського університету), Сегеда (Інститут славістики /проф. М. Кочіш/ Сегедського університету), Берліна (Інститут славістики /проф. Р. Майєр/ Берлінського університету імені братів Гумбольдтів).

Основні напрямки досліджень:

• синхронічне вивчення поліського наріччя (Галина Гримашевич, Галина Доброльожа, Наталя Дяченко);
• діахронічне вивчення поліського наріччя (Віктор Мойсієнко, Леся Литвинчук, Валентина Титаренко);
• дослідження духовної культури Полісся в етнолінгвістичному аспекті (Марина Шарапа).

Основною фактологічною базою для діалектологічних досліджень є картотека поліських говірок — загальна зведена, яка зберігається в лабораторії Центру й особисті тематичні (лісової лексики Олександра Никончука, весільного обряду Петра Романюка, народної медицини Віктора Мойсієнка, поховального обряду Валентини Конобродської, календарної обрядовості Марини Шарапи, поліських порівнянь Галини Доброльожі, назв одягу і взуття Галини Гримашевич, лексики традиційного збиральництва Валентини Прус) та фонотека автентичних текстів з усіх районів Житомирщини (180 звукових треків, понад 30 годин звучання).

За час функціонування центру опубліковано 3 монографії, 7 видань пам’яток XVI-XVII ст., 3 посібники, 25 випусків наукового журналу «Волинь-Житомирщина».

Науковці Центру виконують держбюджетну тему «Північноукраїнське наріччя в 16-17 ст.» (фінансування відкрито з 2013 року).

У 2015 році співробітниками центру підготовлено до друку хрестоматію говірок Житомирщини (Овруцького району).