Наукові школи

 
Наукові школи Наукові центри Наукові лабораторії
 

Житомирська наукова малакологічна школа

Малакологія — галузь біології, яка вивчає різноманітні аспекти будови, екології і життєдіяльності молюсків. Молюски — їжа і промислова сировина, засіб косметології та кімнатні тварини, подрібнені мушлі — джерело кальцію для курей і качок, а м’яке тіло — білкова добавка. Певні молюски є шкідниками сільськогосподарських культур, переносниками паразитів, що є збудниками різноманітних хвороб у тварин та людей. Деякі з видів молюсків перебувають під загрозою зникнення та потребують охорони. Проте найважливіша роль молюсків — потужні природні фільтратори, що сприяють самоочищенню води від органічних забруднювачів, радіонуклідів, важких металів та інших хімічних речовин.

Вже 40 років, з 1976 р., на природничому факультеті ЖДУ існує малакологічна наукова школа, якою керує Стадниченко Агнеса Полікарпівна, доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, Академік Академії наук вищої школи України. Розпочиналась ця школа як студентська наукова проблемна група «Біологічні основи освоєння, реконструкції та охорони фауни Центрального (Житомирського) Полісся» при кафедрі зоології Житомирського педагогічного інституту.

З 1992 р. при кафедрі діє аспірантура зі спеціальності «Зоологія», з 2007 р. — докторантура, з 2013 р. — аспірантура з іншої спеціальності — «Гідробіологія».

У 2008 р. від малакологічної школи відокремилася науково-дослідна лабораторія «Цитогенетика та еколого-генетичний моніторинг стану довкілля». Керівник — доктор біологічних наук, завідуючий кафедрою екології, Гарбар Олександр Васильович.

За 40 років існування Житомирська малакологічна школа підготувала 5 докторів та 22 кандидата біологічних наук.

Основні напрямки досліджень школи, наукова та організаційна робота

Дослідження молюсків України зусиллями членів малакологічної школи здійснюється у різних напрямках. Перший з них — фауністичний. При вивченні певної групи молюсків, насамперед приділяється увага їх систематиці, морфо-анатомічним особливостям, поширенню, екології. В останні роки фауністичні дослідження тісно пов’язані з проведенням комплексних конхіологічних, анатомічних, каріологічних і генетичних досліджень, вивченням гібридизаційних процесів, генетичної структури популяцій. Важливим наслідком дослідження малакофауни України є систематичне поповнення зборами викладачів, аспірантів, студентів фондів Зоологічного музею РАН (Санкт-Петербург, Росія), Центрального науково-природничого музею НАНУ (Київ), Державного природознавчого музею (Львів), Зоологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка, Природничого музею ЖДУ. Наслідком планомірного глибокого дослідження малакофауни України став вихід друком шести та депонування п’яти монографій, присвячених таким групам як: Littorinoformes, Rissoiformes, Physidae, Bиlinidae, Planorbidae, Lymnaeidae, Acroloxidae, Unionidae, Pisidiidae.

Другий напрямок роботи малакологічної школи — паразитологічний. Багаторічні дослідження фауни трематод, які паразитують у молюсків, дозволили виявити коло проміжних хазяїв для 153 видів цих паразитів. Здійснено гістологічні, фізіологічні та гістохімічні дослідження впливу трематод на різні тканини і органи молюсків, а також біохімічні дослідження зрушень рівноваги внутрішнього середовища їх організму. Окрім трематодів, об’єктами паразитологічних досліджень членів малакологічної школи є аспідогастреї (Plathelminthes, Aspidogastrea), та водяні кліщі роду Unionicola (Acari, Hydracarina).

Третій напрямок роботи малакологічної школи — екологічний. Екологічні дослідження базуються як на спостереженнях, проведених, так і на результатах лабораторних експериментів. Сюди входять дослідження впливу на молюсків різних чинників навколишнього середовища — високих і низьких температур, підлужнення і підкислення середовища, обсихання, забруднення його іонами важких металів, органічними речовинами тощо. Така робота ведеться у тісній співпраці з відділом екотоксикології Інституту гідробіології НАНУ. Саме в даному напрямку здійснювалося виконання трьох держбюджетних науково-дослідницьких робіт на замовлення МОН України: «Вплив полютантів на поведінкові особливості, макроструктуру та фізіолого-біохімічні показники різних тканин та органів молюсків», «Прісноводні молюски у системі біологічного моніторингу», «Роль гідробіонтів у формування якості водойм Житомирського Полісся». Виконано проект «Використання молюсків у практиці очищення стічних вод», який успішно пройшов випробування у «Житомирводоканалі» (виконавець доцент Уваєва Олена Іванівна).

Учасники малакологічної школи взяли участь у 200 наукових конференціях, семінарах та з’їздах в Україні та за її межами (Росія, Білорусія, Казахстан, Польша, Чехія, Румунія, Словаччина, Болгарія, Великобританія, США). Були ініціаторами та співорганізаторами чотирьох Міжнародних малакологічних конференцій (у 2002, 2004, 2006, 2012 рр.); співорганізаторами V з’їзду Гідроекологічного товариства України «Актуальні гідроекологічні проблеми континентальних і морських екосистем».

Визнання, нагороди і відзнаки школи та її вчених

За 40 років житомирська наукова малакологічна школа має значний науковий доробок:

  • опубліковано у фахових українських та закордонних виданннях та задепоновано близько 1000 наукових робіт, 14 монографій;
  • учасники школи були стипендіатами Кабінету Міністрів України;
  • лауреатами премії Президента України для молодих учених в галузі науки і техніки;
  • лауреатами премії НАН України імені І. І. Шмальгаузена для молодих учених;
  • виборювали гранти фонду «Відродження» та грант Президента України для обдарованої молоді;
  • вигравали конкурс молодіжних інноваційних проектів в області гуманітарних, природничих і технічних наук в державах учасниках — СНГ;
  • аспіранти, магістранти та студенти неодноразово нагороджені дипломами І-ІІ ступенів за кращі доповіді на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях;
  • студенти-малакологи — переможці Всеукраїнських студентських олімпіад з біології та екології, лауреати Всеукраїнських конкурсів на кращу студентську наукову роботу;
  • школярі (учасники МАН) щорічно виборюють призові місця на Всеукраїнських конкурсах учнівських наукових робіт, а двоє учнів стали призерами Міжнародних олімпіад з екології (Туреччина, 2001, 2009).