Наукові школи

 
Наукові школи Наукові центри Наукові лабораторії
 

Житомирська наукова малакологічна школа

Малакологія — галузь біології, яка вивчає різноманітні аспекти будови, екології і життєдіяльності молюсків. Молюски — їжа і промислова сировина, засіб косметології та кімнатні тварини, подрібнені мушлі — джерело кальцію для курей і качок, а м’яке тіло — білкова добавка. Певні молюски є шкідниками сільськогосподарських культур, переносниками паразитів, що є збудниками різноманітних хвороб у тварин та людей. Деякі з видів молюсків перебувають під загрозою зникнення та потребують охорони. Проте найважливіша роль молюсків — потужні природні фільтратори, що сприяють самоочищенню води від органічних забруднювачів, радіонуклідів, важких металів та інших хімічних речовин.

Малакологічна школа, керована доктором біологічних наук, професором Агнесою Полікарпівною Стадниченко, діє при Житомирському державному університеті імені Івана Франка вже понад 40 років. Започатковано її було ще в 1976 році. А з 2004 року на її базі почав діяти науково-координаційний малакологічний центр як ще один із додаткових структурних підрозділів університету.

Сьогодні у межах малакологічної школи систематичні планомірні наукові дослідження прісноводних та наземних молюсків України здійснюють 5 докторів, 18 кандидатів біологічних наук, а також аспіранти, магістри, студенти і учні загальноосвітніх шкіл — члени Малої Академії Наук.

З 1992 р. при кафедрі діє аспірантура зі спеціальності «Зоологія», з 2007 р. — докторантура, з 2013 р. — аспірантура з іншої спеціальності — «Гідробіологія».

У 2008 р. від малакологічної школи відокремилася науково-дослідна лабораторія «Цитогенетика та еколого-генетичний моніторинг стану довкілля». Керівник — доктор біологічних наук, завідуючий кафедрою екології, Гарбар Олександр Васильович.

За 40 років існування Житомирська малакологічна школа підготувала 5 докторів та 22 кандидата біологічних наук.

Основні напрямки досліджень.

Дослідження молюсків України зусиллями членів малакологічної школи здійснюється у кількох різних напрямках. Перший з них — фауністичних. При дослідженні певної групи молюсків насамперед приділяється увага їх систематиці, морфо-анатомічним особливостям, хорології і екології. В останні роки фауністичні дослідження тісно пов’язані з проведенням комплексних конхіологічних і генетичних досліджень, з вивченням гібридизаційних процесів і генетичної структури популяцій.

Важливим наслідком дослідження малакофауни України є систематичне поповнення зборами викладачів, аспірантів, студентів фондів центрального науково-природничого музею НАН України (Київ), Державного природознавчого музею (Львів), Зоологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка, Природничого музею Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Другий напрямок роботи малакологічної школи — паразитологічний. Багаторічні дослідження фауни трематод, які паразитують у молюсків, дозволили виявити коло проміжних хазяїв для 165 видів цих паразитів. Здійснено гістологічні, фізіологічні та гістохімічні дослідження впливу трематод на різні тканини і органи молюсків, а також біохімічні дослідження зрушень рівноваги внутрішнього середовища їх організму. Окрім трематод, об’єктами паразитологічних досліджень членами малакологічної школи є аспідогастреї, плоскі черви та водяні кліщі роду Unionicola.

Третій напрямок роботи малакологічної школи — екологічний. Екологічні дослідження базуються як на польових спостереженнях, так і на результатах лабораторних експериментів. Сюди входять дослідження впливу на молюсків різних чинників навколишнього середовища — високих і низьких температур, підлужнення і підкислення середовища, обсихання, забруднення його іонами важких металів, різними мінеральними та органічними речовинами тощо. Така робота ведеться у тісній співпраці з Інститутами гідробіології та зоології НАН України при опрацюванні кафедрою зоології, біологічного моніторингу та охорони природи держбюджетної теми (0112U002263) «Тваринний світ України (систематика, поширення, екологія, біологія) в умовах глобальних змін клімату Землі)».

За період існування малакологічної школи члени її взяли участь у роботі понад 320 наукових конференцій, семінарів, з’їздів різного рангу як в Україні, так і за її межами (Росія, Литва, Білорусь, Польща, Чехія, Румунія, Словаччина, Болгарія, США). Крім того, вони виступили ініціаторами і співорганізаторами п’яти міжнародних малакологічних конференцій, котрі (у 2002, 2004, 2006, 2012, 2016 роках) було проведено на базі ЖДУ при організаційній підтримці установ Національної Академії Наук України, а також державного управління екології та природних ресурсів у Житомирській області.

Визнання, нагороди і відзнаки членів малакологічної школи.

За понад чотири десятиліття свого існування житомирська наукова малакологічна школа має такий доробок:

  • опубліковано в провідних фахових вітчизняних та закордонних виданнях та частково задепоновано в ДНТБ України понад 1200 наукових робіт, у тому числі 14 монографій;
  • захищено 4 докторські та 28 кандидатських дисертацій за спеціальностями: зоологія 03.00.08, екологія 03.00.16, гідробіологія 03.00.17, гельмінтологія 03.00.20, паразитологія і гельмінтологія 03.00.25;
  • п’ятеро малакологів в різні роки стали стипендіатами Кабінету Міністрів України для молодих вчених (Киричук Г. Є., Янович Л. М., Вискушенко Д. А., Уваєва О. І., Павлюченко О. В.);
  • четверо стали лауреатами премії Президента України для молодих вчених в галузі науки і техніки (Киричук Г. Є., Янович Л. М. у 2013 році та Гарбар О. В., Мельниченко Р. К. у 2005 році);
  • четверо членів малакологічної школи (Стадниченко А. П., Янович Л. М., Киричук Г. Є., Градовський В. М.) в різні роки вибороли гранти фонду «Відродження» Джорджа Сороса, а Стадниченко А. П. — двічі;
  • двоє викладачів (Павлюченко О. В. та Уваєва О. І.) стали лауреатами премії НАН України для молодих вчених у 2008 році;
  • Уваєва О. І., у 2008 році стала лауреатом премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України, а також лауреатом конкурсу молодіжних інноваційних проектів у галузі гуманітарних, природничих і технічних наук у державах-учасниках СНД (Москва, 2010 рік), а також отримала грант Президента України для обдарованої молоді (2011 р.);
  • за результатами власних досліджень, здійснених на базі малакологічної школи, двоє учнів стали призерами Міжнародних олімпіад з екології: у 2001 році Таран К. В. виборола бронзову медаль в Анталії (Туреччина), а Киричук В. О. — срібну медаль 2009 року у Стамбулі (Туреччина).